Центральна ОДПІ повідомляє

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств зазнала змін

19.08.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № , яким затверджено Зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 .Зокрема у новій Декларації у графі 2 заголовної частини Декларації з’явилося поле для уточнення базового податкового періоду – квартальний або річний.В основній частині Декларації підкориговано порядок розрахунку разового авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 2/9 податку, нарахованого за три квартали 2016

Щодо оподаткування і утримання з пенсій працюючих пенсіонерів

Законом України від 02.06.2016 №1411-VIII внесено зміни до підпункту 164.2.19 Податкового кодексу, які набрали чинності з 1 липня 2016 року. Цими змінами передбачено, що оподатковуються лише суми пенсій, які перевищують десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року (10 740 грн. (1074 х 10), і збільшено розмір податку з 15 до 18 відсотків.

Змінено  базу оподаткування для утримання військового збору 

Відповідно також змінено і базу оподаткування для утримання військового збору. Зазначений вище податок утримується із сум пенсій як непрацюючих, так і працюючих пенсіонерів. Тому якщо, наприклад, пенсіонеру була призначена пенсія 7 тисяч гривень і він продовжував працювати, то до 1 липня 2016 року із суми його пенсії, що перевищувала три розміри мінімальної заробітної плати утримувався податок 15 % і військовий збір 1,5% (із суми понад 4134 грн. (1378 грн. х 3).

З 1 липня 2016 року із цієї пенсії податок (і військовий збір) не утримується

З 1 липня 2016 року із цієї пенсії податок (і військовий збір) не утримується, оскільки розмір пенсії складає менше ніж 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Потрібно також зазначити, що положення підпункту 164.2.19 статті 164 Податкового Кодексу України не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій у період Другої світової війни, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Коли пільги зі сплати податку на нерухомість не застосовуються

Як зауважив на зустрічі  з журналістами начальник Центральної ОДПІ - Юрій Зайцев, пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:

- об’єкти оподаткування, якщо площа такого об’єкта перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування;

- об’єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).Тобто, якщо фізичні особи фактично здійснюють підприємницьку діяльність за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) та є власниками об’єктів житлової нерухомості, про що зазначається у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, то при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до таких об’єктів житлової нерухомості пільга застосовуватись не буде. Пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначені п 266.4 ст.266 Податкового кодексу України.

Щодо закриття рахунків платників податків у разі проведення ліквідації банку

Відповідно до п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків – юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.Згідно з ст. 77 Закону України від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» із змінами та доповненнями банк може бути ліквідований:1) за рішенням власників банку;2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Повідомлення про закриття рахунків платників податків подається 

Пунктом 3 розд. ІІ Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 із змінами та доповненнями (далі – Порядок), передбачено, що у разі ліквідації банку повідомлення про закриття рахунків платників податків подає голова ліквідаційної комісії або ліквідатор чи уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку (далі – ліквідатор банку).

Якщо ліквідатор банку не має можливості відправлення/ приймання електронних повідомлень засобами телекомунікаційного зв’язку, то повідомлення про закриття рахунків платників податків подається ліквідатором у паперовому вигляді (додаток 2 до Порядку) у день закриття рахунка особисто або надсилається поштою з повідомленням про вручення на адресу відповідного контролюючого органу, у якому платник податків обліковується як платник податків і зборів. Повідомлення про закриття рахунків платників податків засвідчується підписом ліквідатора банку та скріплюється печаткою банку чи ліквідатора банку (за наявності).

Щодо пільг в оподаткуванні податком на прибуток підприємств

Звільнення від оподаткування прибутку підприємств передбачено у ст. 142 Податкового кодексу України Відповідно до п. 142.1 ст. 142 Кодексу звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.

Щодо обмеження кількості видів діяльності, які зазначаються у реєстрі платників єдиного податку

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Податкового кодексу України реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457.До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема відомості про види господарської діяльності (п. 299.7 ст. 299 Кодексу).Враховуючи вищевикладене, на підставі поданої фізичною особою - підприємцем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про види господарської діяльності, за умови, що ці види діяльності дають право застосовувати спрощену систему оподаткування. При цьому Кодексом не передбачено обмежень для фізичних осіб - підприємців щодо кількості видів діяльності, які можуть бути внесені до реєстру платників єдиного податку

Щодо включення до Реєстру неприбуткових організацій

Неприбуткові підприємства, установи та організації, внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування неприбуткових організацій", що не відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу, з метою включення до нового Реєстру неприбуткових установ та організацій зобов'язані до 1 січня 2017 року привести свої установчі документи у відповідність із нормами ПКУ та у цей самий строк подати копії таких документів до контролюючого органу. Неприбуткові підприємства, установи та організації, які не привели свої установчі документи у відповідність із нормами пункту 133.4 статті 133 Кодексу, після 1 січня 2017 року виключаються контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо неприбуткових підприємств, установ та організацій

 Відповідно до п.п. 133.4.5 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями) порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі -неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

- установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів управління та інших пов'язаних з ними осіб (визначення доходу наведене у ст.14 Кодексу);

- установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об'єднання та асоціації об'єднань співвласників багатоквар- тирних будинків;

- внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації

 Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу визначено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

- бюджетні установи;

- громадські об'єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

- спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб;

- житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно-будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

- об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

- професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об'єднання;

- сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об'єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

-  інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість послуг страхових брокерів та страхових агентів

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про страхування", страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими  посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року№ 1523 "Про порядок провадження страхової діяльності страховими посередниками" визначено, що агентська діяльність – діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Отримання від страхової компанії агентської винагороди за договором про надання страхових агентських послуг (агентська угода) не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість 

Як зауважила Перший заступник Центральної ОДПІ Олена Губарєва, платник не підлягатиме обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість у разі, якщо загальна сума агентської винагороди за договорами про надання страхових агентських послуг (агентська угода), яка буде отримана  протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищить 1000000 гривень, а обсяг оподатковуваних операцій, який буде здійснюватися товариством, не досягне зазначеного розміру.

Щодо дати визначення терміну використання легкового автомобіля з метою оподаткування транспортним податком

Як зауважив керывник Центральної ОДПІ Юрій Зайцев, згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 розд. ХІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об’єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Підпунктом 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Кодексу визначено, що з 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ, зобов’язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Відповідно до п.п. 14.1.163 п. 14.1 ст. 14 Кодексу перша реєстрація транспортного засобу – реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Визначення нового транспортного засобу та того , що використовувався

Новий транспортний засіб – транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію (п.п. 14.1.124 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).Транспортні засоби, що використовувалися, – транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби (п.п. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388. Якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, то вони вважаються використовуваними. Датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах, які видано уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортні засоби на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Щодо граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено,  що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Кодексу підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.Починаючи з 01.02.2015, реєстрації в ЄРПН підлягають усі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 11 підрозділу 2 розділу XX „Перехідні положення” Кодексу).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з Кодексом.

Можливість реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН в інші терміни

При цьому Кодексом передбачено можливість реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН в інші терміни, ніж встановлено пунктом 201.1 статті 201 Кодексу, але з нарахуванням штрафних санкцій за порушення порядку їх реєстрації в ЄРПН.

Відповідальність платників за порушення платниками податку граничних термінів реєстрації податкових накладних

Так, згідно зі статтею 1201 Кодексу порушення платниками податку граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної

Відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/ розрахунку коригування.

Тобто, Кодексом визначено розмір штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, але лише в межах 180 календарних днів з дати їх складання.

Платник податку має можливість зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН протягом 15 календарних днів, наступних за датою їх складання, або протягом 180 календарних днів з дати їх складання за умови застосування штрафних санкцій, визначених статтею 120 1 Кодексу.

Право на податкову знижку

 Метою декларування доходів фізичних осіб є не тільки сплата податку до бюджету, а й повернення платникам сум податку на доходи фізичних осіб, надмірно сплаченого з їх заробітної плати в минулому податковому році.

Повернути частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого громадянами із заробітної плати, можна, зокрема, у разі реалізації права на податкову знижку. Згідно з положеннями ст. 166 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) платники податку на доходи фізичних осіб мають право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Кодексом.

До податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема:

- квитанціями;

- платіжними дорученнями;

- фіскальними або товарними чеками;

- прибутковими касовими ордерами;

- меморіальними ордерами тощо.

Крім того, понесені витрати підтверджується копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).

У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Для реалізації права на податкову знижку платнику податку необхідно заповнити та подати декларацію до 31 грудня року наступного за звітним.

Щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального і віднесення ємностей в яких здійснюється зберігання пального до акцизних складів

Згідно з п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) особи, які здійснюють реалізацію пально- го, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Абзацом другим п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – це, зокрема, будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Таким чином, у разі якщо Товариство не здійснює та не планує здійснювати операції з реалізації пального, в т.ч. роздрібної торгівлі, у нього не виникає обов’язку реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального.

Резервуари які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом

Акцизний склад – спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, зокрема де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу (п. 14.1.6. ст. 14 Кодексу).

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник), які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1. ст. 230 Кодексу). Ця норма набуває чинності з 01.01.2017 року.

Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання,  зокрема який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального (п. 14.1.224. ст. 14 Кодексу).

Таким чином, резервуари які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом.

Щодо віднесення деяких операцій з пальним до операцій з реалізації пального

Якщо при виконанні автосервісними підприємствами робіт з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів підакцизні товари (продукція), зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, використовуються як витратний матеріал і безпосередньо реалізація цих підакцизних товарів не відбувається, то така операція не є операцією з реалізації пального та, відповідно, об’єктом оподаткування акцизним податком.

Операції з переміщення пального у межах одного підприємства між складами або відокремленими підрозділами (філіями), використання пального для службового транспорту не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців другого та третього п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, тому в особи, яка здійснює виключно такі операції, не виникає об’єкт оподаткування акцизним податком з реалізації пального.

Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб окремих видів доходу

Відповідно до ст. 1054 Цивіль ного кодексу України  за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.Виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема заставою (ст. 546 ЦКУ). Згідно зі ст. 572 ЦКУ в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель) (ст. 583 ЦКУ).Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (п. 1 ст. 576 ЦКУ).

У разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 ЦКУ).

Кредитор у зобов’язанні може бути замінений, зокрема іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем)

Відповідно до ст. 512 ЦКУ кредитор у зобов’язанні може бути замінений, зокрема іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).При цьому ст. 514 ЦКУ передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.Також ст. 517 ЦКУ передбачено, що первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - Кодекс), відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені у п. 164.2 ст. 164 Кодексу

Крім того, доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковуються, визначено ст. 165 Кодексу.Зауважуємо, що кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою доходу у вигляді повернення товариством зобов’язань за кредитним договором, слід розглядати з урахуванням документів (умов договорів), що стосуються цієї справи.

Щодо зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість на підставі розрахунку коригування до податкової накладної

  Пунктом 192.1 статті 192 Подат- кового кодексу України визначено, що якщо після постачання товарів/ послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань на підставі складеного та зареєстрованого в ЄРПН розрахунку коригування.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов’язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в ЄРПН отримувачем.

Враховуючи вищенаведене, у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, зареєстрованого в ЄРПН отримувачем протягом 15-денного терміну, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.

Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість при оподаткуванні операцій з надання в оренду рухомого та нерухомого майна

Державною фіскальною службою України у зв'язку з численними зверненнями плат- ників податків та контролю- ючих органів щодо порядку застосування норм податкового законодавства в частині податку на додану вартість при оподаткуванні операцій з надання в оренду рухомого та нерухомого майна надано роз’яснення у листі від 04.08.2016 року №26595/7/99-99-99-99-15-03-02-17 який розміщено на офіційному веб – порталі ДФС України за посиланням: http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/zagalnoderjavni-podatki/podatok-na-dodanu-vartist/listi-dps/262166.html.

Щодо реалізації принципу «єдиного вікна»

З 01.08.2016 набрала чинності постанова КМУ від 25.05.2016 №364 «Деякі питання реалізації принципу «єдиного вікна» під час здійснення митного, санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів державного контролю» згідно якої Затверджено Порядок інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом "єдиного вікна" з використанням електронних засобів передачі інформації.

Порядок визначає механізм взаємодії органів доходів і зборів, державних органів, уповноважених на здійснення санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного, радіологічного та інших видів державного контролю та підприємств за принципом "єдиного вікна" із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів. Рішення про застосуванням положень цього Порядку приймається підприємством у разі електронного декларування товарів шляхом надсилання органу доходів і зборів електронного повідомлення.

Використання системи електронної взаємодії органів виконавчої влади та системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів 

Взаємодія органів доходів і зборів, контролюючих органів та підприємств відповідно до цього Порядку здійснюється за принципом "єдиного вікна" відповідно до міжнародної практики та рекомендацій міжнародних організацій із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи органів доходів і зборів та після доопрацювання та інтеграції інформаційних систем - з використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади та системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів. Інформаційна система надсилає підприємству електронне повідомлення з електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів, а посадова особа підприємства в свою чергу надсилає електронне повідомленняз електронним цифровим підписом та скановані копії документів, необхідних для завершення відповідного виду державного контролю.

Запроваджується автоматичний обмін даними щодо етапів здійснення всіх видів контролю товарів, які переміщуються через митний кордон України

Під час проходження кордону інформаційна система автоматично формує та надсилає підприємству електронне повідомлення, в якому зазначаються: види державного контролю, які завершено у пункті пропуску через державний кордон України та види державного контролю, які необхідно завершити у зонах митного контролю на митній території України, а також вичерпний перелік документів, які необхідно подати відповідному контролюючому органові для завершення необхідного виду державного контролю. Інформаційна система повідомляє відповідний контролюючий орган про автоматично сформовані рішення щодо здійснення відповідного виду державного контролю. Уповноважена посадова особа відповідно контролюючого органу протягом чотирьох робочих годин з моменту отримання через веб-інтерфейс електронного повідомлення і сканованих документів приймає рішення в порядку, встановленому законодавством. Якщо протягом цього часу рішення не прийнято то інформаційна система автоматично формує рішення про здійснення відповідного виду державного контролю, яке є підставою для завершення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Огляд товарів та/або відбір зразків проводиться одночасно всіма контролюючими органами, час та місце проведення якого може обирати декларант шляхом направлення електронного повідомлення. За наявності у місцях проведення огляду товарів чи відбору зразків стаціонарних чи портативних технічних засобів митного контролю, які забезпечують відеоспостереження, такий огляд проводиться з обов'язковою його відеофіксацією.

Щодо зниження ставок акцизного податку на автомобілі легкові, що використовувалися

З 01 серпня 2016 року набирав чинності Закон України «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів».

Відповідно до Закону №1389, тимчасово до 31 грудня 2018 року, встановлені знижені ставки акцизного податку на автомобілі легкові, що використовувалися», –зауважив начальник Центральної ОДПі-Юрій Зайцев. До внесення змін до класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, при митному оформленні легкових автомобілів, що використовувалися, за ставками акцизного податку, встановленими пунктом 15 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, у графі 36 митної декларації зазначається код пільги з оподаткування товару акцизним податком «172».

Знижені ставки акцизного податку не застосовуються для усіх легкових автомобілів 

Знижені ставки акцизного податку не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони, зокрема, ввозяться на митну територію України особою для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду в кількості понад один легковий автомобіль протягом календарного року.

Таким чином, контроль за виконанням обмежень, встановлених Законом № 1389 щодо ввезення на митну територію України не більше одного легкового автомобіля протягом календарного року, має здійснюватись відносно двох категорій осіб:

- які ввозять легкові автомобілі для власного використання;

- які ввозять легкові автомобілі на користь інших осіб.

Зазначене узгоджується з позицією викладеною у листі Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 15.07.2016 № 94-27/9-729. Також нормами Закону №1389 встановлено, що знижені ставки акцизного податку не застосовуються якщо легкові автомобілі мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із законом України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозяться з території такої держави-окупанта (агресора) та/або з окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України. Звертаємо увагу, що згідно зі статтею 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Щодо амортизації витрат на поліпшення об’єкта основних засобів

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу. Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, формуються згідно з вимогами ст. 138 Кодексу. Так, пунктом 138.1 ст. 138 Кодексу встановлено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності та згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу зменшується на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об’єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу 

 З урахуванням вимог п. 11 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу у редакції, чинній з 01.01.2015, при розрахунку амортизації основних засобів та нематеріальних активів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів станом на 1 січня 2015 року має дорівнювати балансовій вартості таких активів, що визначена станом на 31 грудня 2014 року відповідно до статей 144 – 146 та 148 розділу III Кодексу у редакції, чинній до 1 січня 2015 року. Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 – 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу (п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу). Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Кодексу не передбачено особливостей з обліку поліпшень основних засобів, отже такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Щодо належності заборгованості до категорії «безнадійної» та списання такої заборгованості

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об’єктом оподатку- вання податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу. Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Відповідно до п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, а саме, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Строк позовної давності

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ).Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п. 4 ст. 267 ЦКУ). Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. а) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.Щодо застосування п.п. є) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу стосовно простроченої заборгованості фізичної або юридичної особи, не погашеної внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулює Закон України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон №606).

Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

Відповідно до п.п. 2 та 7 п. 1 ст. 47 Закону №606 виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;- боржник – фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я, у зв’язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами Національної поліції, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.Таким чином, у разі недостатності майна боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. є) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що дії з розшуку зареєстрованого за боржником майна виявилися безрезультатними, а інше майно у  боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом №606.

Щодо визначення різниць за резервами (забезпеченнями) для відшкодування наступних витрат

 Згідно з п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі-Кодекс) об’єктом оподат- кування податком на прибуток є прибуток із джерелом поход- ження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пп. 139.2 – 139.3 Кодексу) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 139.1.1 п.139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

- на суму витрат (крім оплати відпусток працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), які відшкодовані за рахунок резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат, сформованих відповідно до національних положень (стандартів) - бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;на суму коригування (зменшення) резервів та забезпечень для відшкодування наступних (майбутніх) витрат (крім забезпечень на відпустки працівникам та інші виплати, пов’язані з оплатою праці, та резервів, визначених пунктами 139.2 – 139.3 цієї статті), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.Враховуючи викладене, платник податку збільшує фінансовий результат до оподаткування на суму витрат на формування забезпечень для відшкодування наступних витрат та зменшує фінансовий результат на суму витрат, які відшкодовані за рахунок таких забезпечень, незалежно від того, у складі яких витрат вони відображені (поточні, незавершене виробництво, залишки готової продукції).

Центральна ОДПІ м. Харкова