Вирішення проблеми «90 днів»

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується… Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Постановою Національного Банку України від 14.11.2013 №453 запроваджено інший строк на зарахування виручка резидентів у іноземній валюті – 90 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

На практиці виникають такі ситуації, що іноземний покупець товару несвоєчасно сплачує його вартість і тоді продавець – резидент має вже не одну, а дві проблеми: 1) втрати від несвоєчасно сплаченої вартості товару та 2) додаткові втрати від нарахування пені на користь бюджету.

Чи можна вирішити другу проблему, так звану проблему «90 днів»? Так можна, але про це потрібно подбати ще на етапі укладення ЗЕД-контракту.

Основа уникнення цієї проблеми, як не дивно, міститься у тому ж Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема у ч. 2 – 4 ст. 4:

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, для зупинення строку «90 днів» та не нарахування пені продавцю - резиденту потрібно звернутися до суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами. Здається, що тут все просто, але не зовсім. Практика показує, що зазвичай, у так званому «арбітражному застереженні» ЗЕД-контракту (умови щодо місця розгляду судового спору та права за яким спір підлягає вирішенню), сторони визначають, що спір підлягає розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (МКАС). Але при цьому, резидент на стадії укладення контракту не звертає уваги на те, чи зручно буде йому подати позов до цього суду, який розмір арбітражного збору  і скільки буде коштуватиме ведення справи у цьому суді. Наприклад, абсолютно мінімальна сума арбітражного збору складає 1440 доларів США, що більш, ніж у сім разів перевищує мінімальний розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позову до Господарського суду будь-якої області. Зазначені обставини нерідко ускладнюють і без того складну ситуацію продавця – резидента.

Ми радимо вам розглянути та прийняти дві наступні рекомендації.

1. При укладанні ЗЕД-контракту в арбітражному застереженні визначити місцем розгляду спору не «типовий» МКАС, а той суд, до якого буде зручно звернутися продавцю – резиденту. Зазвичай це господарський суд тієї області, де розташований продавець – резидент. При цьому в якості застосовного права до всіх правовідносин, що обумовлені контрактом, вказати матеріальне право України. Це взагалі дуже доречно, якщо ЗЕД-контракт передбачає відстрочення оплати і продавець – резидент знаходиться заздалегідь у ризиковому стані відносно покупця – нерезидента.

2. Якщо продавець – резидент передбачає, що покупець – нерезидент не виконає свої зобов’язання вчасно, заздалегідь (мінімум за 10 робочих днів) підготувати документи для подання їх до обраного за арбітражним застереженням суду одразу після закінчення строку на виконання покупцем – нерезидентом свої грошових зобов’язань та, таким чином, уникнути принаймні нарахування пені.

3. Складення ЗЕД-контракту, у тому числі його арбітражного застереження, як і підготування документів до суду, у разі порушення покупцем – нерезидентом строку виконання грошового зобов’язання, доручити фахівцям з господарського права.

Ці три рекомендації допоможуть вам ефективно уникнути проблеми «90 днів».

 

З повагою до вас та ваших інтересів,

Керуючий партнер Юридичної фірми «Закон і право»

Роман Середенко

www.zakon-i-pravo.com.ua

pravo.info@gmail.com

(057) 701-48-36; (057) 701-48-39